Чинна влада веде державу Україна в невірному напрямку, в напрямку посилення своєї авторитарності, монополізації свого впливу на політичне, економічне і соціальне життя держави і суспільства, що, як наслідок, призводить до ще більшого погіршення життя людей в країні.
Але, якщо ми хочемо домогтися розвитку нашої держави, поліпшення нашого життя, нам потрібно змінювати не прізвища і обличчя у владі, нам потрібно змінювати всю систему влади.
Причина наших проблем не в особистостях людей у владі, причина в тій системі, яка таких людей у владу делегує.
Ми повинні демонтувати сформовану в Україні антисоціальну, паразитарну олігархічну систему суспільно-економічних відносин, що гальмує економічний розвиток нашої країни, і блокує розвиток людського потенціалу в Україні.
При цьому, мало просто зруйнувати існуючу систему. Стару систему необхідно відразу ж замінити на нову, Систему реального народовладдя.
Сучасну демократичну Систему суспільно-економічних відносин, що забезпечує і гарантує зростання Рівня життя українських жителів, підвищення його Якості, ступеня культурного та духовного розвитку навколишнього суспільства, і політичної та економічної могутності нашої держави.
Ця, нова, Система суспільно-економічних відносин повинна базуватися на динамічному і довгостроковому зростанні економіки України, і забезпеченні механізму справедливого розподілу результатів цього економічного зростання між усіма суб’єктами економіки нашої держави, включаючи всіх українських жителів.
Нову Систему суспільно-економічних відносин потрібно вже починати створювати. З тим, щоб не втрачати час в момент, коли стара система, дискредитувавши себе остаточно, буде замінена на нову.
Ми повинні думати не сьогоднішнім, і, навіть, чи не завтрашнім днем.

Ми повинні відповісти на питання, якою буде Україна через 20-25-ть років?
Якою Україна буде державою: тоталітарною, або демократичною? Буржуазно-олігархічною, або ліберально-соціалістичною?
Яке суспільство розвиваємо: індустріальне, чи, вже, постіндустріальне? Або залишаємося в аграрно-сировинному?
Що буде у фокусі держави: капітал, або Людина?
Яку економіку будуємо: олігархічно-монополізовану, або конкурентну?
Який принцип розподілу загальнодержавних економічних результатів впроваджуємо: директивно-екстрактивний, або ж соціально-інклюзивний?
Без чесної і об’єктивної відповіді на ці питання будь-які наступні генерації державної влади будуть вести розвиток нашої держави в довільному, вигідному вузькому прошарку представників великого капіталу, напрямку.
Для того, щоб розвиватися, ми повинні мати точний напрям розвитку, чіткі Цілі, які, в процесі розвитку держави і суспільства, повинні бути досягнуті. Ці Цілі, ці оцифровані показники соціального і економічного розвитку повинні бути розроблені і зведені в комплексну систему — цільову модель соціального та економічного стану нашої держави, яка повинна бути досягнута за 20-ть років.
Яким буде розмір економіки України, обсяг ВВП, в 2037-му році, якщо в 2016-му він становив 91 млрд доларів?
Яким в 2037-му році буде наявний дохід середньостатистичного українця, якщо в 2016-му він становив 38 тисяч гривень на рік?
Якими будуть мінімальні і середні заробітні плати і пенсії?
Яка буде тривалість життя чоловіків і жінок в Україні?
Яким буде показник народжуваності, смертності? Дитячої смертності?
Якими в 2037-му році будуть показники розвитку охорони здоров’я, освіти?
Якими будуть показники якості харчування? Якості соціальних послуг?
Якою буде якість навколишнього середовища?
Якість культури? Структура дозвілля? Комфорт житла?
Нам потрібно розробити і затвердити в суспільстві ці показники соціально-економічного розвитку з тим, щоб вони стали чітким орієнтиром і Цілями розвитку суспільства і держави, які повинні поетапно досягатися, незалежно від того, хто приходить в державну владу, і незалежно від того, який опір відбувається на шляху досягнення Цілей.
Нам потрібно розробити комплексну Стратегічну Програму соціально-економічного розвитку України, розраховану на щорічне досягнення довгострокових цільових параметрів зростання економіки України, і відповідних соціальних показників.
Ця Програма повинна бути затверджена українським суспільством, і впроваджена в систему державного управління, як єдиний механізм, який координує і синхронізує дії всіх інституцій найманої державної влади на шляху цільового розвитку держави. І, ця Програма повинна виконуватися незалежно від того, представники яких політичних сил приходять в систему державної влади.
Безумовно, наївно сподіватися, що нинішня система влади сама себе змінить. Що добровільно здійснить заміну дуже вигідного, для вузького кола осіб, ручного принципу доступу до Національних багатств і розподілу загальнодержавних економічних результатів, на принцип об’єктивний, не залежний від бажання окремих груп людей.
Заміну, діючої в Україні, паразитарної олігархічної системи суспільно-економічних відносин на Систему реального народовладдя може здійснити тільки багатомільйонне Громадянське суспільство, що починає формуватися.
Для цього українське Громадянське суспільство має бути об’єднано і націлене на вирішення спільних завдань та досягнення важливих, для людей в суспільстві, Цілей.
Основу Громадянського суспільства повинен скласти штучно знищуваний середній клас, частка якого в Україні сьогодні становить вже менше 10%. При тому, що в розвинених країнах середній клас становить 50-60% від населення всієї країни. Без ефективного Середнього класу розвиток держави і суспільства неможливий, тому, що саме він виступає в ролі каталізатора економічного розвитку, володіючи досить високою платоспроможністю і створюючи додатковий продукт в найбільш передових галузях економіки. Саме зрілий Середній клас є гарантом суспільної стабільності, демократії і поступального розвитку країни.
Розвинуте Громадянське суспільство повинно стати в Україні замовником розробки Стратегічної Програми соціально-економічного розвитку нашої держави, розрахованої на досягнення довгострокових, затверджених суспільством соціальних та економічних Цілей. Найняти своїх представників в інституції державної влади для реалізації затвердженої Програми комплексного розвитку України. І забезпечити постійний контроль за реалізацією Програми та поетапним досягненням поставлених Цілей.
Тільки тоді, коли наймана влада буде знати, що за її діями відбувається постійний об’єктивний контроль з боку суспільства, який, в разі невиконання поставленого завдання, призводить до зміни людей у владі, тільки тоді в нашій країні почнуться позитивні економічні та соціальні зміни.